У світі, де панує культура високої якості, де пропагують правило життя- «Виходь за межі можливого» —з’являється відчуття начебто після «занурення» у незнайомі (часто дискомфортні) обставини, ми зростаємо як сильна вольова особистість. Але ніхто не говорить про критичні наслідки таких експериментів.
Ми часто не хвалимо самі себе за власні досягнення,а чекаємо схвалення зовні, незадоволені власним образом тіла, картаємо себе, коли не вигадуємо нових казок на ніч своїм дітям, натомість вмикаємор аудіоказки, а найгірше картаємо себе за кожну незначну помилку- професійну чи стосункову.
За «виходом за межі» часто сховані надвисокі стандарти до себе – які викликають проблеми з психічним здоров’ям- перфекціонізм, вигорання, тривожність.
Тож, махнувши рукою на постійну втому, жінки чимдуж «виходять з зони комфорту»: адже замість сну чи релаксу вибирають домашні тренування, курси з профпідготовки і тд. аби бути самодостатньою особистістю зі спортивною фігурою (хоча сил на це вже майже не лишається).
Так і виникає безперервна гонитва за ідеалом. Буквальне сприйняття наративу «виходь за межі можливого» породжує розчарування та провокує страждання. Адже бути «най-» в усіх сферах або взагалі не вдається, або вдається не так добре, як очікується.
Це пояснюється тим, що навіть якщо ви розслаблені, щасливі і не самотні, ваш мозок продовжує сканувати світ щодо потенційних загроз та фокусується на негативі. Вимогливість – це необхідна умова для виживання, надто коли живеш в країні, яка воює.
Корисним у роботі над собою може бути скринінг наявності у себе самоспівчуття.
Явище «самоспівчуття», як відносно нова категорія у терапевтичному сенсі і як особистісна характеристика індивіда може мати вплив на опрацювання будь-якого нашого дискомфортного досвіду.
Самоспівчуття забезпечує навчання на невдачах, забезпечує мотивацію та самовладання. Таким чином, зіткнувшись із труднощами, люди отримують такі навички, як підвищення самостійності, підвищення рівня самообслуговування, співчуття до інших, Прийняття особистих невдач мотивує людей вдосконалюватися, але у власному темпі.
Можна сказати, що самоспівчуття потрібне вам, якщо:
- ви критикуєте себе за помилки і невідповідність певним стандартам
- у скрутні часи можете бути жорстким та вимогливим до себе
- невдачі викликають у вас почуття неповноцінності
- коли щось засмучує, то негативні думки поглинають вас
Оскільки 80 відсотків потреб у дорослому віці людина повинна задовільняти самостійно- самоспівчуття відкриває нам можливості бути собі підтримуючим дорослим, навіть тоді коли поруч нікого немає.
Самоспівчуття характеризується здатністю всеспрямованого ставлення до себе з такою добротою і співчуттям і тою ж мірою як до інших.
Згідно наукових праць Д.Нефф спирається на буддистське уявлення про самоспівчуття до себе, яке є трьохвимірним і включає: доброзичливість до себе, спільність людських цінностей та самоусвідомленість.
Таким чином, доброзичливе ставлення та розуміння протиставляється осуду, сприйняття свого досвіду як частини людської спільності напротивагу відчутті ізоляції, усвідомлення болісних переживань, та бережливий контакт з ними(тривогами) без надмірної ідентифікації.
Відсутність співчуття до себе може виникати через низку різних факторів, але це зводиться до всеосяжної відсутності співчуття в дитинстві, чи то у формі критичного значимого дорослого, який критикує дитину, чи відсутності співчуття у цього дорослого до себе.
Щоб чутись добре та спокійно перебуваючи наче у центрифузі, на поміч може прийти практика самоспівчуття, яка є добрим антидотом до негативних переконань щодо себе.
КПТ теж має техніки, які стосуються плекання чутливого ставлення до себе. CBCT – когнітивна терапія, що базується на самоспівчутті була заснована, щоб задоволеність життям зароджувалась через комплекс медитативних практик, які підвищують самоспівчуття, почуття турботи і за якість життя оточуючих, і за свою власну цінність та задоволеність життям включаючи відсутність самозвинувачень та самозасуджень.
Як ти ставишся до свого найкращого друга? Співчутливо, правда? Співчуття до себе означає бути самим собі найкращим другом. Ставитися до себе так, як до коханої людини.
Ключовими питаннями можуть бути:
- «Як я можу втішити себе прямо зараз?»
- «Як я можу покращити сприйняття себе без надмірних навантажень?»
- «Як я можу практикувати усвідомленість?»
- «Чи мої страждання є виправданими?»
Приклади співчуття до себе:
- Я знаю, що я сказала, що піду сьогодні на пробіжку, але я погано спала, через обстріли тому замість цього буду спати.
- У роботі я не отримала результатів, на які очікувала, але я пишаюся собою, незважаючи ні на що.
- Той факт, що я іноді сварюся зі своїм партнером, не означає, що я погана у стосунках. Це означає, що сварки є нормальною частиною побудови прив’язаності
- Те, що мені не подобається те, що подобається іншим, не означає, що зі мною щось не так.
- Мені не потрібно заробляти право на відпочинок